Про Мене
Те, що здається випадковим чи небажаним, виявляється фундаментом твоєї експертності.
Цей розділ створено для того, щоб надати цілісне уявлення про мій особистісний і професійний шлях, який привів мене до сьогоднішньої діяльності. Тут зібрані ключові події, етапи внутрішніх змін і досвіди, що визначили мій світогляд, спеціалізацію та підхід до роботи з людьми.
Описані тут частини життя не є автобіографією в класичному сенсі — це спроба показати контекст, у якому формувалася моя особистість, мислення, етичні орієнтири та професійні навички. Я розглядаю цей шлях як основу довіри: не лише до знань, які я передаю, а й до глибини прожитого досвіду, що став підґрунтям моєї практичної діяльності.
Цей простір відкритий для тих, хто бажає зрозуміти мене глибше — через цілісну структуру становлення. Вірю, що шлях фахівця не менш важливий, ніж його освіта, а досвід — не менш цінний, ніж інструменти. Саме тому я обрала прозорість і послідовність у представленні себе як спеціаліста.
Дитинство та підлітковий період
Моє дитинство було простором пошуку себе, безпеки та сенсів життя. Я пройшла досвід деструктивних дитячо-батьківських стосунків у повному розумінні цього слова, подорослішала раніше свого фактичного віку. Я росла в сільському середовищі, де життєвим ресурсом і моїм першим вчителем стала моя бабуся — жінка, яка передала мені цінність слова, любов до читання, здатність до розуміння глибинного змісту. До перших семи років свого життя я відчувала любов, турботу й увагу. Це, мабуть, і було основою, яку заклала моя бабуся у цей важливий період програмування.
З дитячих років у моєму житті природно проявлялася потреба в осмисленні, у розумінні глибинних сенсів речей, які не були видимі на поверхні. Я писала вірші, створювала мелодії, інтуїтивно тягнулася до філософських тем, читала Біблію та Святе Письмо.
Ще в дитячому віці мене цікавили запитання, які значно випереджали мій вік. Ця внутрішня чутливість до сенсу, до багатошарової природи реальності з часом трансформувалась у здатність логічно мислити, читати тексти та розуміти метафоричні сенси, бачити зв’язки між несвідомим і поведінкою, розпізнавати ті внутрішні конфлікти, які не артикулюються словами, але керують життям людини.
Розвиток
Те, що в юному віці здавалося викликом — пошук себе без готової опори, — згодом стало головною точкою розвитку внутрішньої сили.
Саме завдяки цьому досвіду сформувалась глибока емпатія, здатність витримувати інтенсивність почуттів та бачити потенціал там, де, на перший погляд, є лише криза та безвихідь.
Досвід взаємодії з батьками залишив глибокий відбиток у моєму становленні. Їхня присутність була позначена як нерівномірністю емоційної доступності, так і напруженими формами поведінки, які в дитячому віці сприймались як безальтернативні та небезпечні.
У підлітковому віці я пережила втрату обох батьків. Далі почався етап неприйняття ситуації: злість, образа на життя і двох найважливіших людей, які залишили мене в цьому незрозумілому, на той час, світі — наодинці з молодшим братом. Що відчуває дитина, яка втрачає батьків, — може описати лише дитина, яка втратила батьків. Це біль, який випалює з тебе всю віру в любов і справедливість. Цю біль важко проживати, неможливо описати, і дуже, дуже сильно хочеться заглушити.
Психіка дитини, не маючи ресурсу для повного проживання болю, переходить у режим виживання. Це може проявлятися через емоційне відсторонення, гіперконтроль, замороженість або надмірну потребу в любові.
Часто це веде до несвідомого відтворення травми у дорослому житті: вхід у деструктивні стосунки, зв’язки з емоційно недоступними партнерами, пошук схвалення через самопожертву або досягнення. До таких форм адаптації також належать шкідливі звички, розлади харчової поведінки, залежність від зовнішнього визнання або уникнення близькості як захист від повторної втрати.
Адаптація
Я пройшла свої форми адаптації, в яких шукала втрачений звʼязок та любов. Та жоден з них не виявився цілющим, а навпаки — ще більше руйнував мене як особистість, як духовну сутність.
Коли я усвідомила, що абсолютно точно повторюю батьківський сценарій, я була заміжня і вагітна другою дитиною. Вихід з ілюзій зіткнувся з життєвою безвихіддю. Фінансова залежність, вагітність та маленька дитина поруч стали причиною пробачити зраду чоловіка. Я тоді називала це безвихідною ситуацією, та з часом зрозуміла: навіть якби я мала фінансову можливість піти, я б не пішла — тому що була емоційно залежною від цієї людини.
Це — та модель любові, яку я знала, і навіть якщо вона руйнувала мене, мені було страшно її втратити.
Це й стало основним розумінням того, що все життя і всі люди навколо я створила лише на основі того, ким я є всередині. З того моменту я забрала усі претензії та незадоволення іншими людьми й почала працювати лише над собою.
Усвідомлення цього стало ключем до мого власного звільнення — від повторення, від образи, від перекладання відповідальності на тих, хто сам не знав, як жити інакше. Якщо взяти духовний аспект — усі учасники нашого життя, які спричиняють нам біль, дані нам для проходження наших задач і духовного росту. І тут я не маю на увазі примирення з болем, а вміння вибудовувати кордони, зрощення самоцінності та власної відповідальності за своє життя.
Професійне становлення
У 2019 році я усвідомлено розпочала психотерапевтичний процес. Це стало початком повноцінного шляху трансформації: внутрішньої, професійної, тілесної, ментальної. Згодом, я здобула ступінь магістра психології, пройшла багаторічну особисту терапію. Вже два роки я є практичним психологом, і допомагає людям проходити важкі життєві етапи, розуміти причинно-наслідкові звʼязки важких конфліктних ситуацій.
Я вірю в те, що все в нашому світі прагне до балансу та цілісності. Мій підхід не розділяє тіло, психіку, духовність чи історію особистості — навпаки, об’єднує їх в одну структуру.
Особливу цінність для моєї роботи мають глибинні несвідомі процеси: сни, образи, тілесні реакції, повторювані символи. З дитинства я володію здатністю бачити віщі сни, контактувати з колективним несвідомим, інтуїтивно зчитувати зміст ситуацій і бачити суть того, що не було проговорено. Сьогодні ці якості, мої природні дари, інтегровані в мою практичну діяльність як частина професійного інструментарію.
Переїзд та нові стосунки
Зараз я проживаю в Швеції, виховую двох дітей, працюю як психолог у міжнародному середовищі. Маю підтверджену у європейських країнах освіту, зареєстровану підприємницьку діяльність і продовжую особисту та професійну супервізію. Я маю стосунки з чоловіком, який кохає мене, поважає, підтримує та завжди оточує турботою.
Це мій живий життєвий приклад, особистий досвід переосмислення власного родового сценарію, який став не просто точкою внутрішнього зцілення, а глибоким джерелом професійного розуміння. Я навчилася розрізняти, де в мені — моя воля, а де — несвідомий спадок, який я несла від імені своїх батьків, роду, історії поколінь. І саме ця робота з родовими структурами, зі спадковими внутрішніми програмами, дала мені не лише свободу вибору, а й навик бачити невидиме — у своїх клієнтах, у їхніх історіях, у динаміках, які повторюються.
Ми можемо довго шукати причину у зовнішньому, але насправді всі відповіді — всередині нас. Створюючи себе, ми створюємо зовнішнє відповідно до внутрішнього. Як я завжди кажу: «Ми повернемося до того потім, а зараз почнемо з Вас». І як показує практика — те інше стає неактуальним, вирішується саме по собі, бо глибинно залежало від внутрішнього.
Я бажаю кожному з вас відчути звʼязок зі своєю істинною внутрішньою природою, прожити це життя в задоволенні та контакті з собою. І повірте — ваш досвід життя не вирок, людина може змінити якість свого життя, але лише з сильного бажання та чистого наміру на це!