Про Мене
Те, що здавалось випадковим чи небажаним – виявилося фундаментом моєї експертності.
Цей розділ створено для того, щоб надати цілісне уявлення про мій життєвий шлях, який привів мене до сьогоднішньої діяльності. Тут зібрані події, етапи моїх внутрішніх змін, досвід та ключові моменти життя, що визначили мій світогляд, спеціалізацію та підхід до роботи з людьми.
Цей простір відкритий для тих, хто бажає познайомитися зі мною ближче. Вірю, що шлях фахівця не менш важливий, ніж його освіта. Я працюю з запитами клієнтів які прожила сама і точно знаю, не лише з книжок, що відчуває людина і як їй знайти вихід зі страждання.
З дитячих років, у моєму житті природно проявлялася потреба в осмисленні, в розумінні глибинних сенсів речей, які не були видимі на поверхні. Я писала вірші, створювала мелодії, інтуїтивно тягнулася до філософських тем, читала Біблію та Святе Письмо.
Моє дитинство було простором творчості та страху одночасно. Я пройшла досвід деструктивних дитячо-батьківських стосунків у повному розумінні цього слова, подорослішала раніше свого фактичного віку. Я росла в сільському середовищі, де життєвим ресурсом і моїм першим вчителем стала моя бабуся – жінка, яка передала мені цінність слова, любов до читання, здатність до розуміння глибинних сенсів життя. До перших семи років я відчувала любов, турботу й увагу. Це, мабуть, і було основою, яку заклала моя бабуся у важливий період програмування.
Ще в дитячому віці мене цікавили запитання, які значно випереджали мій вік. Ця внутрішня чутливість до багатошарової природи світу та людини з часом трансформувалась у здатність розуміти метафоричні сенси, бачити зв’язки між несвідомим сценарієм і поведінкою, розпізнавати ті внутрішні конфлікти, які не промовлялися словами, не усвідомлювалися, але керували життям людей.
У підлітковому віці я пережила втрату обох батьків. Далі почалися етапи проживання горя: злість, образа на життя і на двох найважливіших людей, які залишили мене в цьому незрозумілому, ще на той час, світі. Що відчуває дитина, яка втрачає батьків – може описати лише дитина, яка втратила батьків. Це біль, який випалював з мене всю віру в любов і справедливість цього життя, у все святе в що я колись вірила. Цю біль було важко прожити, її досі неможливо описати, і дуже, дуже сильно хотілось заглушити, втекти з цієї реальності.
Психіка дитини, не маючи ресурсу для повного проживання болю, переходить у режим виживання і самозбереження. Це може проявлятися через емоційне відсторонення, гіперконтроль, замороженість почуттів або надмірну потребу в любові і заслуговуванні її різними способами, навіть в шкоду собі. Це також шкідливі звички, розлади харчової поведінки, залежність від зовнішнього визнання, або навпаки уникання близькості – як захист від повторної втрати, тобто від болю.
Часто це веде до несвідомого відтворення травми у дорослому житті: вхід у деструктивні стосунки, зв’язки з емоційно недоступними партнерами, пошук схвалення через самопожертву або досягаторство, жертовнісь, аутоагресія і багато інших. Я пройшла свої форми адаптації, в яких шукала втрачений звʼязок та любов. Та жоден з них не виявився цілющим, а навпаки, ще більше руйнував мене як особистість і як жінку.
Коли я усвідомила, що абсолютно точно повторюю батьківський сценарій, і намагаюсь знайти їх в інших людях, я була вже заміжня і вагітна другою дитиною. Любовні трикутники, зради, руйнуючі стосунки з партнером – все було ідентично сценарію життя моїх батьків. Я проживала життя в гіпнозі програми роду і лояльності до нього. Вихід з гіпнозу зіткнувся з життєвою безвихіддю. Фінансова залежність від чоловіка, вагітність та маленька дитина поруч стали причиною пробачити зраду. Я тоді називала це безвихідною ситуацією, та способом зберегти сім`ю, але з часом зрозуміла: навіть якби я мала фінансову можливість піти, я б не пішла, тому що була емоційно залежною від партнера, як колись від батьків.
Це була та модель любові, яку я знала, і навіть якщо вона руйнувала мене, мені було страшно її втратити.
Це стало основним розумінням того, що все життя і всіх людей навколо я “створила” лише на основі того, ким я є всередині себе, на основі своєї травми. З того моменту я забрала усі претензії та незадоволення іншими людьми й почала працювати лише над собою. Це стало ключем до мого власного звільнення від повтореннь, образ, від перекладання відповідальності на тих, хто сам не знав, як жити інакше. Якщо взяти духовний аспект, то усі учасники нашого життя, які спричиняють нам біль, дані нам для проходження наших задач і духовного росту. І тут я не маю на увазі примирення з болем, а навпаки отримати навички у вибудовуванні власних кордонів, зрощенні самоцінності та власної відповідальності за своє життя.
У 2019 році, коли народидась моя донька, я усвідомлено розпочала психотерапевтичний процес. Це стало початком повноцінного шляху трансформації: внутрішньої, професійної, ментальної. Згодом, я здобула ступінь магістра психології, пройшла багаторічну особисту терапію. Вже три роки я є практкуючим психологом, і допомагаю людям проходити їхні важкі життєві етапи.
Я вірю в те, що все в нашому світі прагне до балансу та цілісності. Мій підхід не розділяє тіло, психіку, духовний аспект чи сьогоднішню історію особистості – навпаки, об’єднує їх в одну структуру.
Особливу цінність для моєї роботи мають глибинні несвідомі процеси: сни, образи, тілесні реакції, повторювані символи. те як з нами спілкується наше несвідоме, аби бути почутим. З дитинства я володію здатністю бачити віщі сни, контактувати з колективним несвідомим, інтуїтивно зчитувати зміст ситуацій і бачити суть того, що не було проговорено. Сьогодні, ці якості мої природні дари інтегровані в мою практичну діяльність як частина професійного інструментарію.
Зараз я проживаю в Швеції, виховую двох дітей. Маю підтверджену у європейських країнах освіту, зареєстровану підприємницьку діяльність і продовжую свою творчість. Я маю стосунки з чоловіком, який кохає мене, поважає, підтримує та завжди оточує турботою. Це абсолютне “до та після” мого життя, яке я створила сама йдучи проти своїх страхів, осуду людей і невіри, що таке можливо. Я просто йшла з відти, де відвідчувала біль і неповагу. Я не знала куди я прийду, але я точно вірила в себе і те. що буду обирати для себе лише найкраще.
Це мій живий життєвий приклад, особистий досвід переосмислення власного родового сценарію, який став джерелом розуміння того, як все влаштовано в нашому житті. Я навчилася розрізняти, де в мені моя воля, а де несвідома програма, яку я несла від імені своїх батьків, роду і історії їх поколінь. І саме ця робота з родовими структурами, зі спадковими внутрішніми програмами, дала мені не лише свободу вибору, а й навик бачити невидиме у своїх клієнтах, у їхніх історіях які повторюються.
Ми можемо довго шукати причину у зовнішньому, але насправді всі відповіді всередині нас.
Створюючи себе, ми створюємо зовнішнє відповідно до внутрішнього.
Як я завжди кажу: «Ми повернемося до того потім, а зараз почнемо з Вас». І як показує практика – те інше стає неактуальним або вирішується саме по собі – бо глибинно залежало від внутрішнього. Я бажаю кожному з вас відчути звʼязок зі своєю істинною внутрішньою природою, прожити це життя в задоволенні та контакті з собою. І повірте – ваш досвід життя – не вирок, людина може змінити якість свого життя, своє світосприйняття, але лише з сильного бажання та чистого наміру на це!